ЗНО. Частини мови

Самостійні (повнозначні) частини мови:

Іменник – назва предмета, особи, явища (хто? що?): комп’ютер, батько, сніг.

Прикметник – назва ознаки (який? чий? котрий?): новий, молодий, холодний.

Числівник – кількість предметів, порядок предметів при лічбі (скільки? котрий?): два, четвертий.

Займенник – заміняє іменник, прикметник, числівник, проте він неконкретний (можна сказати аморфний, неточний) (оскільки заміняє вищеназвані частини мови, то й питання його співпадають з питаннями цих частин мови: хто? що? який? чий? котрий? скільки?)

  Увага! Власне слова «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» є займенниками і саме на них будується майже половина займенників, тому варто їх запам’ятати.

  Розряди займенників:

 — особові (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);

 — зворотний (себе);

 — присвійні (мій, твій, наш. ваш, його, її, їх (їхній));

 — питальні (хто? що? який? котрий? чий? скільки?) (в питальному реченні);

 — відносні (хто, що, який, котрий, чий, скільки) (в розповідному реченні);

 — заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» заперечної частки «ні»);

 — неозначені (дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, абихто, будь-хто, будь-що та ін.) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» різних частинок);

 — вказівні (цей, оцей, той, отой, такий);

 — означальні (сам, увесь, усякий, кожний, інший).

 Увага! Займенник варто вивчити прискіпливо, адже через те, що він відповідає на кілька питань і має не один розряд, його можна сплутати з іншими частинами мови.

Дієслово – називає дію (що робити? що зробити?): писати, купувати, знайти.

Інфінітив – неозначена форма дієслова (початкова), впізнаємо по закінченню «ти»: працювати (є ще особові форми дієслова: (я) працюю, (ти) працюєш і т.д.)

Дієприкметник – змінювана форма дієслова, називає ознаку предмета за дією (який? яка? яке? які?): написаний, куплений, знайдений.

Часи		Активні дієприкметники	Пасивні дієприкметники
теперішній час		дієслівна основа теп. ч. + -уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ий)  квітувати – квітуючий (сад)	НЕ ВЖИВАЮТЬСЯ: СУФІКСИ: -Ш, -ВШ (кілька винятків: перемігший, бувший)
мину­лий час		основа інфінітива + -л(ий) скресати - скреслий (лід)	основа інфінітива перехідних дієслів + -н(ий), -ен(ий), -т(нй) прочитати – прочитаний (текст) засклити – засклений (балкон) сплести – сплетений (вінок)

 Увага! Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові широко не вживаються. Зокрема, зовсім перестали вживатися активні дієприкметники теперішнього часу на вираження діючої ознаки людини. Вони замінюються складнопідрядним реченням: перевиконуючий план робітник – робітник, що перевиконує план.

Зовсім не утворюються дієприкметники від дієслів на -ся: той, що навчається; той (те), що світиться.

Дієприслівник – незмінювана форма дієслова, виражає додаткову дію підмета (що роблячи? що зробивши?): вибираючи, відпочивши, працюючи, закохавшись.

Впізнаємо по суфіксах (незмінних): -учи, -ючи, -ачи, -ячи, -ши, -вши (інколи до цих суфіксів додається постфікси «ся» («сь») – посміхаючись, обійнявшись).

 Увага! Дієприслівник і дієприслівниковий зворот майже завжди виділяється комами.

Прислівник – незмінна частина мови, що виражає різні види ознак (основне питання – як?): швидко, весело.

Розряди	На які питання відповідають	Приклади
Спосіб дії	як? яким способом?	швидко, пішки, добре, верхи, по-українськи, потроху, розумно, дзвінко, зручно, разом, навпри­сядки
Міра і ступінь дії	скільки? наскільки? в якій мірі?	вдвоє, натроє, багато, мало, дуже, зовсім, занад­то, набагато, надзвичай­но, дотла, трохи, значно, цілком
Місце дії	де?  куди?  звідки?	там, тут, туди, сюди, додолу, звідти, здалеку, ліворуч, угорі, внизу, додому, знадвору, прямо, убік
Час дії	коли? З (до) якого часу?	увечері, зранку, сьогодні, нині, тепер, довіку,-торік, завжди, відтоді, рано, піз­но, поночі
Причина дії	чому?  через що? з якої причини?	згарячу, спросоння, зопалу, зозла, спересердя, мимо­волі, знічев’я, ненароком
Мета дії	для чого? навіщо? з якою метою?	наперекір, навмисне, на­показ, на щастя

Службові частини мови:

Прийменник – допомагає створювати відмінки: у, на, про, через, біля, за, з.

Сполучник – об’єднує два однакових слова або граматичні основи: і, та, й, але, проте, що, бо, тому.

Частка – надає слову нового значення: б, не, хай, нехай.

Детальніше як розрізняти прийменник, сполучник і частку – в цій статті.

Вигук – звуконаслідування: гав, няв, кукуріку, почуття – ой, ах, Божечки.

№	Частина мови	Лексичне значення	Питання	Синтаксична роль	Приклади
Самостійні
1.	Іменник	назва предмета	хто? що?	всіма членами речення	мама, син, Україна, земля
2.	Прикметник	ознака предмета	який? чий?	означення, присудок,іноді підмет	рідний, безмежний, батьків
3.	Числівник	число, кількість предметів, поря­док при лічбі	скільки? котрий?	всіма членами речення	десять, шостий
4.	Займенник	вказує на пре­дмет, ознаку, кі­лькість, але не називає їх	хто? що?який?чий? котрий? скільки?	всіма членами речення	ми, ніщо, будь-який,весь, той
5.	Дієслово	дія, стан предмета	що роби­ти? щозробити?	всіма членами речення	милувати­ся, замис­люватися
6.	Прислівник	ознаки дії,предмета, іншоїознаки	як? де?коли?навіщо?	обставина	весело, тут,вчора,на щастя
Службові
7.	Прийменник	служить для зв’язку слів у словосполученні і ре­ченні			перед, над, поза
8.	Сполучник	з’єднує однорідні члени речення, прості речення у складному			і, але, бо, як
9.	Частка	надає додаткові відтін­ки, утворює окремі гра­матичні форми			атож, ні, хіба, якраз, тільки
Вигук
10.	Вигук	виражає почуття, емоції, волевиявлення		підмет,додаток	ах, ох, алло, ура, бух